Вірш: “Подаруй мені нас…”
«Подаруй мені день», — тихо скажуть вуста, В заворожених хочу набутись годинах. Розчинитись з тобою у світі й містах, Вкарбувати у пам’ять щасливі хвилини. Подаруй нескінченність любові в словах, Щоби спрагла душа ту жагу втамувала. Я завмру на секунду, та то попервах, Все життя, як в гіпнозі, вона ж сумувала. Вкрай обвітрена в часі далекою віддаллю — З почуттями душа увійде в резонанс. Очі стануть дивитися поглядом віддано І казати без слів: «Подаруй врешті нас». © Сергій Ущапівський 30.12.2021