Вірш: “Призначена долею”

"Призначена долею", — тихо сказав, 
Розгледів у ній досі щастя незнане. 
Він істину цю, наче догму, признав, 
У безвість щез біль і загоїлись рани.

В обіймах тримав і ніяк не губився,
Здається, всю вічність знайомі були.
Лиш трепіт у серці, який там з’явився,
Дав знати, що разом любов здобули.

…І вічність в ту мить споглядала картину,
Як ніжність кохання торкнулась долонею,
Щоб тільки пустити у кожну клітину
Любов в серце тій, що призначена долею.

© Сергій Ущапівський 
08.08.2021