Приїжджай ти нарешті до мене,
Ранком тихим дай знати: ти тут.
Дай побачу нарешті я тебе,
Очі врешті мої зацвітуть.
В них побачиш ти світ зовсім інший,
Бо з тобою все зовсім не так.
Я ж тобі-бо і є найрідніший,
І без тебе вже жити ніяк.
Я так хочу нарешті відчути,
Ніжність рук і обійми твої.
І від тебе «коханий» почути,
Та зізнатись, що був лиш твоїм.
Не барися ніде й на хвилину,
Щоб нарешті все стало буденне.
Дай відчути тебе хоч краплину,
Приїжджай ти нарешті до мене...
© Сергій Ущапівський
03.02.2021
