Поезія

Вірш: “Пробач”

Пробач мені той смуток на душі,
З’їдає він мене щодня й щоночі.
Ми ж одне одному геть не чужі,
Про це говорять наші очі.

Пробач за все: за біль, за муку,
За ночі, що були, як рік.
Дай, прошу, тільки мені руку,
Її-бо я чекав весь вік.

Разом щасливі врешті станем,
Стражденно так до того йшли.
Перед вінцем удвох постанем:
В сім’ї щоб щастя ми знайшли.

© Сергій Ущапівський
25.06.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.