Поезія

Вірш: “Прошу лишись…”

Лишись, прошу, не йди, неначе сон, 
Який щезає — ледь уже світанок. 
Нема для тебе в мене заборон, 
Душі моєї ніжний ти серпанок.

Не стій в порозі, не губись,
Ступи вперед, я так того чекаю.
Візьми нарешті і в житті з’явись,
В якому без тебе я сам блукаю.

Лишись, будь ласка, тільки у мене,
Не десь там скраю стільчика зайнявши.
Вселись у душу, котра для тебе,
Навік там бути щиро обіцявши.

© Сергій Ущапівський
18.01.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.