Маю вдосталь всього, щоб сказати «щаслива»,
Усміхнутися втішно та впевнено йти.
Крізь погоду життя, що занадто мінлива,
Знаю з досвіду, де через ріки мости…
Хоч душа, наче лантух, в мені перешита,
Досвід міцно в ній рани мої позшивав,
Я для світу й людей досі серцем відкрита,
Та не кожен з них тінь у мені визнавав…
В самоті віднайшлася незнана любов,
Це і стало початком усіх передщасть.
Я повторюю вкотре собі знову й знов:
«Пізнання — то і є найцінніше з причасть…»
© Сергій Ущапівський
13.12.2021
