
Вірш: “Пізнання”
Життю нас учить не повчання, А досвід нашого буття. І попри наше в нім мовчання — Дає нам мудрість сприйняття. Того, що є і що минуло, Вже стало часточкою нас, Що в кожнім дні із нами було — В хвилині кожній, кожен час. З роками жити нам простіше, Тому що більшим є пізнання. І нам знайомі все частіше Прозріння… Прощення... Прощання… © Сергій Ущапівський 24.07.2021



2 коментарі
Диво
ЛІНА КОСТЕНКО
Так мовчиш, що заслухатись можна,
потонувши в м’якій тишині.
І якби не було тривожно,
то чудесно було б мені.
Я не знаю, чи ти вродливий,
і чи ти на світі один.
Ти для мене – справжнє диво,
котре виникло без причин.
Але в серці – пересторога,
і зривається слово: “Іди”.
Пізно стрілися наші дороги,
є на них уже інші сліди.
Вірю в серце твоє і волю,
вірю в правду очей твоїх.
Знаю: ти б не спіткнувся ніколи
об каміння моїх доріг.
Сергій Ущапівський
Чи ти прийдеш, душа коли покличе,
В час смутку вмить розвіяти печаль?
Чи бачитиму любе те обличчя,
Якого знатиму кожну деталь?
Я буду ждати, інших не пізнаю,
Душа для них закрита навіки.
За сто світів тебе я розпізнаю,
Мільйони раз підкажуть то зірки.
Тебе і тільки серцем відчуваю,
Хоч як би на душі вже не було.
Той образ любий тільки-но кохаю
Й цілую подумки у дороге чоло.
Мені нічого зовсім не потрібно,
Все є у любому мені обличчі,
Яке красою янголу подібно,
Прийди ж до мене, як душа покличе.
© Сергій Ущапівський
23.12.2020