Поезія

Вірш: “Пізнання”

Життю нас учить не повчання, 
А досвід нашого буття. 
І попри наше в нім мовчання — 
Дає нам мудрість сприйняття. 

Того, що є і що минуло, 
Вже стало часточкою нас, 
Що в кожнім дні із нами було —
В хвилині кожній, кожен час. 

З роками жити нам простіше, 
Тому що більшим є пізнання. 
І нам знайомі все частіше
Прозріння… Прощення... Прощання…

© Сергій Ущапівський
24.07.2021

2 коментарі

  • Диво

    ЛІНА КОСТЕНКО

    Так мовчиш, що заслухатись можна,
    потонувши в м’якій тишині.
    І якби не було тривожно,
    то чудесно було б мені.

    Я не знаю, чи ти вродливий,
    і чи ти на світі один.
    Ти для мене – справжнє диво,
    котре виникло без причин.

    Але в серці – пересторога,
    і зривається слово: “Іди”.
    Пізно стрілися наші дороги,
    є на них уже інші сліди.

    Вірю в серце твоє і волю,
    вірю в правду очей твоїх.
    Знаю: ти б не спіткнувся ніколи
    об каміння моїх доріг.

    • Сергій Ущапівський

      Чи ти прийдеш, душа коли покличе,
      В час смутку вмить розвіяти печаль?
      Чи бачитиму любе те обличчя,
      Якого знатиму кожну деталь?

      Я буду ждати, інших не пізнаю,
      Душа для них закрита навіки.
      За сто світів тебе я розпізнаю,
      Мільйони раз підкажуть то зірки.

      Тебе і тільки серцем відчуваю,
      Хоч як би на душі вже не було.
      Той образ любий тільки-но кохаю
      Й цілую подумки у дороге чоло.

      Мені нічого зовсім не потрібно,
      Все є у любому мені обличчі,
      Яке красою янголу подібно,
      Прийди ж до мене, як душа покличе.

      © Сергій Ущапівський
      23.12.2020

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *