Поезія

Вірш: “Ранкова ніжність”

Пожухлий ліс мені дивився в очі, 
Мов ждав якогось чуда із чудес.
 Втішав собою спогади дівочі, 
Як давній друг з усіх, що є, адрес

 Глядів і мав якийсь величний подив, 
Щось емоційно гілочками промовляв. 
Чи переплутав з кимось, хто приходив, 
Чи, може, так мої печалі забавляв…

…Пашіло ніжністю у ту ранкову мить, 
І благодать небесна всюди відчувалась. 
Я чула світ і те, що в ньому не болить, 
Із чим і жити далі я ось так збиралась… 

© Сергій Ущапівський
15.12.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.