Вірш: “Ранковий спокій”

Я вийду вранці — сонцю посміхнусь, 
Що тільки сходить — і таке чарівне. 
До нього подумки візьму звернусь
В розмові, де усе безслівне. 

Зустріну в тім ранковий спокій, 
Беззвучно станем гомоніти. 
Навкруг дерева всі високі
Юрбитись будуть, наче діти. 

Заплющу очі і притихну, 
Душа нарешті відпочине. 
Зробити інше я ще встигну, 
А зараз хай в красі спочине.

© Сергій Ущапівський
13.06.2021