Вірш: «Ранкові роздуми»
Сховатись в натовпі б людей,
У місті, що мене не знає.
Із багажем своїх ідей,
Які свідомість зберігає.
Щоб тільки я і незнайоме:
Будинки, вулиці чужі,
Де лихо зовсім невагоме,
Бо не торкнулося душі.
Присісти в роздумах уранці,
Допоки всюди благодать.
Десь скраю, в парковій альтанці —
І так натхнення зачекать.
А далі — жити і творити
Нові вірші, нове життя.
Собі самому говорити,
Що сум — частина забуття.
© Сергій Ущапівський
20.07.2021
2 коментарі
Валентина
Коли душа чогось бажає То тіло їй допомогти повинно неодмінно. Хай скине ненависні пута , все матер’яльне накопичене хай кине враз без жалю зайвого і роздумів захибних. Нехай летить за покликом своїм… Бо якщо самостійная людина, їй не страшні чи то малі чи то глобальні зміни. Усюди люди є підтримку з розумінням вони дадуть. А далі сам твори, бо ти вже не на прив’язі під наглядом тотального контролю. І подумки весь час собі кажи: Я вільная людина… А решта ті здобутки і набутки неодмінно будуть, бо на свободі твориться і робиться все краще…
Сергій Ущапівський
Дякую!