Поезія

Вірш-реквієм: “Мені наснився тридцять другий…”

Мені наснився тридцять другий...
Аж до мурашок пройняло. 
Хлопчинка босий, квола мати
Ледь-ледь тримається його.

А батька поряд не побачив,
Він вкляк навік — забрала смерть.
Чекіст московський так віддячив,
В кишені вгледів бульби чверть.

В отих очах, що так наснились, 
Страху не вгледів аж ніяк. 
Вже сили геть у них скінчились, 
Живіт від голоду набряк.

А голос?.. Голос не почув, 
Та щось кричало зсередини,
Страшенний біль душі відчув
І муку матері й дитини.

 …Прокинувсь... Страшно стало враз, 
Застиг безмовно сам з собою наодинці. 
Відлунням били диким в голові щораз
Зі сна ті дзвони на сільській дзвіниці…

© Сергій Ущапівський
27.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.