Вірш: “Розмова рідних душ”
«Така замріяна, про що твої думки? Скажи мені, відверто поділися». — Промовлю стиха, доторкнувшися руки, Щоби від ніжності вони збулися. «Про дощ весняний мрію за моїм вікном, А з тим й про щастя від любові неземне. Палкі цілунки щоби видавались сном, В якому ніжність огортає всю мене». «А ти, про що задумався наразі, Думки яких торкнулись піднебесних площ?» Завмру на мить на непочатий фразі, Промовлю: «Хочу щоб почавсь весняний дощ…». © Сергій Ущапівський 06.07.2022
