Поезія

Вірш: «Розсудливість та недалекоглядність»

І не кажи, що не буває,
Бо доля, що не хоч дає.
Випробування посилає
Тим, хто із нею заграє.

Бува, як дівка чорноброва,
Свідомість нашу присипає.
В словах, мов патока медова,
Нас потім довго ще діймає.

А часом, попри всю розпуку,
Ми відчуваєм, як тримає
Дівча нас впевнено за руку,
Та при потребі обіймає.

Нам надає чогось нового,
Що тільки тішить кожен день.
Не вимагає в нас нічого,
Аби прислухався лишень.

…І тільки нам насправді знати,
З ким треба вік свій провести,
Щоб щастя вміло збудувати,
Гіркого горя не нести.

Цих пані стрінем на шляху,
Їх знає світу давня первозданність
Ім’я у них — батіг страху:
Розсудливість та недалекоглядність.

© Сергій Ущапівський
19.07.2021

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *