Поезія

Вірш: “Рудименти часу”

Великий світ, безмежні в ньому далі, 
Над ними вічність хмарами пливе. 
Як рудименти часу позосталі, 
Вони вдивляються на все, що є, живе. 

У сяйві сонця маревом здаються 
Фрагменти тіней їхніх на землі.
Душевним спокоєм у серце ллються:
Чи ми дорослі, чи іще малі.

 Лягають там у свій чуттів архів, 
Не відчуваючи найменшої неволі. 
В думках немає в час отой гріхів, 
Є тільки речі визначальні в долі…

© Сергій Ущапівський
09.02.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.