Вірш: “Рятівний оберіг”
У погляді, що став вже нищівним, Себе сховаю — ту, яка насправді. Він оберегом буде рятівним Від тих речей, що стали на заваді. Нехай приходять щоб знайти мене, Свої пізнають інші й не бентежать. Я врешті-решт знайшла «оту» себе, Тож і вчиняю, як їй вже належить… …Ще кануть сутінки печалей в забуття, Душа зустріне те, від чого не сахнеться. У втратах зробить невідомі відкриття, І те, що мріялось усе, тоді знайдеться… © Сергій Ущапівський 16.02.2022