Вірш: “Свобода”

Буває, йду, спинюсь на місці, 
Немов підніс хтось над землею. 
Стає так втішно, як в колисці, 
Аж завмираю я душею. 

Спокійно так стає на серці, 
Нема ні смутку, ані сліз. 
У серці виграє веселка, 
Милує очі давній ліс. 

…Свобода — ось що це таке, 
І радість всесвіт пізнавати. 
Це відчуття таке ламке, 
Його геть легко поламати.

 Тож в нетрах дум і самоти
Віддамся цим речам поволі. 
Я не боюся висоти, 
Лякає тільки мить неволі…

© Сергій Ущапівський
16.12.2021