Народе мій, прокинься, озирнись,
На дай себе втопити в підлості і злості.
В звитягу давню вкотре одягнись,
Ми на своїй землі — і аж ніяк не гості.
Зневіри дух жени чимдуж подалі,
Бо хто за що, а ми за мир і спокій.
Згадай Шевченкові святі скрижалі
І сенс, що в них захований глибокий.
На стань рабом своєї сили волі,
Що не посміє вголос щось сказать.
Мовчать слабкі — душею надто кволі,
Тож над такими легко панувать.
Дух непоборний, що живе в серцях,
Відчуй в собі, як справжнє Боже диво,
З яким ніколи не відчутний страх.
Люби Вкраїну щиро, незрадливо…
© Сергій Ущапівський
22.02.2022