Поезія

Вірш: “Слова правди”

Я розіллюся, наче ріки, 
У всі краї, що є на світі. 
Постану світлом там навіки, 
Як сонце, що стоїть в зеніті.

Неначе селевий потік,
 Нестиму в люди добрі речі.
 Хоч сам себе на те прирік, 
Свідомість зовсім не перечить. 

Зволожу душі ті, що спраглі, 
У них зросте духовна міць.
Зведуться із колін ослаблі,
Та аж ніяк не силоміць.

Слова постануть, як титани, 
Супроти зла, що в світі є. 
Вони ж, неначе ті прочани, 
Із ними правда Божа йде.

© Сергій Ущапівський
28.12.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.