Поезія

Вірш: “Слова”

Слова живі, хоча вони й мовчать, 
Говорять в час, як трапляться зіниці
Людей, яким вони, як біль болять, 
Яких з мільярдів є на світі одиниці. 

Злітають з вуст прямісінько у простір, 
Ще ледь свідомість розпізнала відчуття. 
Від чого часом їх промовити непросто
До тих людей, із ким єднають почуття. 

В словах є все, з чого створив Бог всесвіт, 
Вони — матерія всього, що є, буття. 
І навіть в час, коли все піде в безвість, 
Постануть свідком нашого життя. 

Залишать слід вони у створених книжках, 
У римах віршів, хтось напише навіть повість. 
І буде диво справжнє видно в тих рядках, 
Людської долі самобутність й неповторність.

© Сергій Ущапівський
09.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *