…Хоч минуло, здається, вже декілька літ
І не раз вже мінялась довкола сезонність,
Досі в серці моєму лишається слід
Почуттів непогаслих і їх безборонність.
Уникаю всіх згадок, про те, що було,
В намаганні забути нестримне кохання.
Тільки погляд погляне на будь-яке скло,
Бачу там у очах невимовне страждання.
Не втечеш від думок… треба це врахувати,
Пам’ять все береже, навіть речі дрібні.
Ще не раз буде їх з усіх сил шматувати
І ховати у спогадах в серці на дні.
Ще змиритись прийдеться у буднях не раз,
Десь знайомі місця для обох розпізнавши,
Що тепер це лиш спогад, не мати образ
І піти далі шляхом, думки обірвавши…
© Сергій Ущапівський
17.01.2022
2 коментарі
Валентина
У ліри Вашої доволі ніжні струни На них маніпуляторам у сласть пограть. Я ж бо ніколи не пристану до такого блуду… Тому не стану коментар писать. Бо знаю істин я багато інших. Та зайвий біль Вам завдавати не хочу. А краще я за Вас молитву вознесу.
Сергій Ущапівський
Дякую!!!