Поезія

Вірш: “Спасибі, доле, за твої повчання”

Спасибі всім і всьому, що було,
 І те, що жде, тримай авансом вдячність. 
Хоч зморшки вкрили все моє чоло, 
Їх довжина — то мудрості протяжність. 

Спасибі, доле, за твої повчання, 
Жалю немає і печалей — теж. 
Є тільки тиша і моє мовчання, 
Які тепер не знають більше меж. 

Душа пізнала врешті незбагненне 
І має спокій втішний у роках. 
Лиш тільки серце від того натхненне
Пером карбує все в моїх руках…

© Сергій Ущапівський
12.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *