Поезія

Вірш: “Спасибі, небо, за осінню зрілість”

Спасибі, небо, за осінню зрілість, 
За мудрість літ і вдумливе лице.
 Її сприймаю як найвищу милість, 
Тож тільки щиро дякую за це. 

За круговерті частих змін, 
За потрясіння всі фатальні, 
За біль і час, коли був він, 
За почуття усі повчальні.

 Оце і є найбільший пам’яті здобуток,
 Свідомість все вписала у блокнот.
 І навіть миті, де стрічався часто смуток, 
Як дар із найприємніших щедрот.

© Сергій Ущапівський
11.11.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.