Поезія

Вірш : “Сповідь душі”

Розповім я тобі про дороги
І про те, скільки ними блукав. 
Переповнений болем тривоги
Від того, як тебе там шукав. 

Буде довга моя та розмова
Про скитання і муки без меж. 
Все питатиму знову і знову, 
Чи шукала життям мене теж?

Чи страждала незримо так само,
Чи змогла обійти всі мости?
Чи казала: «Стомилася, мамо, 
Сили далі немає вже йти». 

Вірю, важко давалися кроки, 
Перехрестя щоб всі оминути, 
Щоби селеві дикі потоки
Не дали в вирі днів потонути.

 Ми змогли зберегти вдвох обачність, 
Із мільйонів мільярдів знайшлися таки. 
Найцінніша оця однозначність —
І ніяк не інакше, ніяк навпаки. 

Спокій врешті тепер поселився у грудях, 
Відчуття нереальні, неначе я сплю.
 Ті промінчики сонця, що бачу у людях, 
Зрозуміти дають: поряд та, що люблю…

© Сергій Ущапівський
01.02.2022 

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.