Ще вчора, здається, твій голос я чув,
Такий серцю рідний, відчутний у тілі.
Тепер же для себе одну річ збагнув:Т
і миті у безвість часу відлетіти.
Життя календар далі впевнено йде
І пам’ять мою відчуттями колише.
Як голос знайомий у чомусь знайде —
Пригадує те, що вже стало колишнє…
І спогади морять відлунням в душі
Того, що було і чого вже не буде.
Кохані до цього — тепер же чужі,
І довгий для мене тепер кожен будень…
…Світанок все той же… і вулички теж,
Самотня вже ними щоденна дорога.
Є сум відчуттів, і не має він меж,
Тебе повернутись — благаю я Бога…
© Сергій Ущапівський
02.10.2021
