Вірш: “Спогади”

В дитинстві все мені здавалося простим, 
Великий світ в свої турботи не поглинув. 
У затишку жив глузд — не знався із лихим,
Ще в смуток роздумів дорослих не поринув.

 …А що тепер? Життям торую шлях,
Вже не літаю подумки в хмаринках.
Дитинство те залишилось у снах,
Згадала — миттю серце щемно стисло…

Стомилося у грудях калатати,
Безмірна туга від думок ятрить.
Мені б хотілося, як і тоді, літати,
Дорослій геть інакше все болить…

© Сергій Ущапівський
16.12.2021