Вірш: “Спогад”

А спогад — це життя отой стоп-кадр, 
В якому все неначе на світлині,
Яку дістав з душевних своїх надр
Альбому, що ховаєш всередині.

Що розлилось по тілу, наче кров,
Відбилось ніжністю й теплом у серці,
Що тішить любо в часі знову й знов
У повсякденності всієї круговерті.

Це наче спалах на якомусь тлі,
Де він постав, як сонця промінь,
Який відбивсь любов'ю від землі
І залишив такий приємний спомин…

© Сергій Ущапівський
29.12.2021