
Вірш: “Спокій ночі”
Стомився день, шукає, де б спочити, Біжить чимдуж вперед, за горизонт. Довкола небо темінню повите, Яким крадеться світом тихо сон. Змовкає гамір, стигне вся краса, Мов непритомніє — і зовсім без причини. Лягає благістю на все нічна роса, І йде по колу дійство це щоднини… …Людська душа усе безперестанку, Без втоми розуму ці речі відкриває. В нічні хвилини роздумів на ґанку, Коли весь всесвіт в сні відпочиває… © Сергій Ущапівський 04.09.2022


