Поезія

Вірш: “Спомин”

Нечутно ходить спомин по землі, 
Шляхи торує крізь людську свідомість. 
Відбитком мудрості лягає на чолі, 
Лишивши зморшки там собі натомість. 

Не проминає в світі жодної душі, 
Навшпиньки щемом закрадається у серце. 
Знайде зненацька навіть у глуші,
 Луною гулкою своє заграє скерцо.

 …І буде знову все побачене й почуте, 
Відчує розум вкотре радощі і сльози. 
Згадає пам’ять те, що стало вже забуте, 
Коли в душі той спомин стане на порозі…

© Сергій Ущапівський
02.12.2021

2 коментарі

  • Валентина

    Воспоминания – они как облака плывут по небу и меняют очертания. Но солнце не закрыть им никогда на долго. Оно испепеляет все до тла… Оно согреет и подарит вновь мечты, надежду, веру… Бажаю завжди бути на позитивній хвилі.

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *