Вірш: “Спомин”
Нечутно ходить спомин по землі, Шляхи торує крізь людську свідомість. Відбитком мудрості лягає на чолі, Лишивши зморшки там собі натомість. Не проминає в світі жодної душі, Навшпиньки щемом закрадається у серце. Знайде зненацька навіть у глуші, Луною гулкою своє заграє скерцо. …І буде знову все побачене й почуте, Відчує розум вкотре радощі і сльози. Згадає пам’ять те, що стало вже забуте, Коли в душі той спомин стане на порозі… © Сергій Ущапівський 02.12.2021
Вам також може сподобатися
Вірш: “Одного разу, ти відчуєш щастя”
Вірш: “Спритні роки”
2 коментарі
Валентина
Воспоминания – они как облака плывут по небу и меняют очертания. Но солнце не закрыть им никогда на долго. Оно испепеляет все до тла… Оно согреет и подарит вновь мечты, надежду, веру… Бажаю завжди бути на позитивній хвилі.
Сергій Ущапівський
Дякую, навзаєм радості і втіхи для душі!