Вірш: “Справжня любов”
Вона закохана й по-справжньому щаслива, Незнане досі щось в собі відкрила, Любов — ту справжню, котра незрадлива, З якою легко і відчутні крила. В очах є подив і помітна ніжність, Така, як в діток, світ як пізнають, Красу його, незнану дивовижність, Якій себе беруть і віддають. …Це диво з див, які я бачив, Ще більше, ніж я відчував. Признав собі і лиш зазначив: "Нікого так ще не кохав…". © Сергій Ущапівський 04.08.2021
2 коментарі
Диво
Тебе вивчаю, як прадавню мову,
Як манускрипт читаю з давнини.
Вслухаюся в існуючу розмову,
Тону в тобі й не бачу мілини.
Черпаю з тебе силу і натхнення,
Думки, що від сльози чистіші.
А те моє душевне откровення
Є щастям, що відчутне в тиші…
© Сергій Ущапівський
Сергій Ущапівський
Я хочу, щоб твій ранок починавсь
З усмішки поряд ніжної для мене,
Із ніжності, що є в твоїх очах,
Коли торкаюсь я до тебе…
Я хочу ніжно тебе обіймати,
Тепло твоє так манить і п’янить,
Волосся гладити твоє, руками —
Ти ж любиш ту чарівну мить…
Я хочу подих твій ловити,
З тобою бути в унісон,
“Люблю тебе” тобі мовляти
І чути шепіт: “Ти мій сон!”
Я хочу каву спозарання
Разом з тобою любо пити,
Тонути в відчуттях кохання
Та лиш від цього шаленіти.
Я хочу ранком любуватись
Лишень тому, що є в нім ти,
Красу навколо споглядати,
Яку даруєш ти мені.
Я хочу дотиків тремтячих,
Так так… я кожен раз такий,
Коли до тебе доторкаюсь,
Від ніжності роблюся боязкий.
І так щодня і рік за роком
Я хочу нас таких завжди,
Іти сміливо крок за кроком
Усе життя і назавжди…
© Сергій Ущапівський
14.01.2021