І приходять, і йдуть увесь час без зупину
Люди з неба на землю — таке вже життя.
Одиниці в собі з них несуть насінину,
Ту, що має у серці своє сповиття.
Із роками пускає глибоке коріння,
Тільки й чути повсюди: "То справжній талант!"
І людські всі, що є у ті миті, творіння
Виграють у веселці, немов діамант.
Геніальність й незвична речей простота
Не лишають байдужим у світі нікого.
Ця майстерність людей і думок чистота
Щастя нам надають для душі мовчазного.
І дивуємся в захваті Божим речам,
Що нам послані з неба — ніяк не інакше.
І дарованій радості нашим очам,
Тій, що тішить буття з вами наше.
© Сергій Ущапівський
06.08.2021