Поезія

Вірш: “Стихія на ім’я любов”

Розчинився і просто у ній потонув, 
Захопила, як буря, з’явившись зненацька, 
Та любов, що у серці раптово відчув, 
По яку стільки мріяв у буднях юнацьких.

Неймовірна у суті і тих відчуттях, 
Що поглинули всього мене до останку. 
Та прекрасна у ніжних, святих почуттях, 
Що відчутні у серці із самого ранку. 

…Цю любов пронесу крізь роки і життя, 
Милуватися нею ніяк не стомлюся. 
Не пізнаю жалю, відчуттів каяття, 
Тихо Богу за неї візьму й помолюся…

© Сергій Ущапівський
24.01.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.