Поезія

Вірш: “Страхи свідомості”

Сахається подеколи свідомість, 
Мов дикий звір, що скочив на диби,
Коли любов з’являється натомість
Печалі — і шепоче «полюби». 

Збентежена, налякана достоту
Душа несміло знизує плечима.
 Немовби вгледіла якусь істоту, 
Яка ховалась тихо за дверима.

 …Колише пам'ять спогади мої, 
Уява образи малює щастя. 
Відчувши руки на плечах твої, 
Я вірю щиро: все у мене вдасться…

© Сергій Ущапівський
11.02.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.