Вірш: “Сумна реальність”

Не можна дивитись без болю тепер
В заплакані очі весни від дощів. 
Від того ятрить щемно десь між ребер
І туга, як вовк, віє вітром в душі. 

Розтрощені будні війною всі нині, 
Довкола руїни — реальність сумна.
Спочинула тиша, лежить в домовині, 
Їй реквієм вибухів грає луна…

…Усі змішались всередині відчуття, 
Помітна стала світу незбагненність.
 І усвідомлення, що зараз це життя, 
Що буде далі — невідома безіменність… 

© Сергій Ущапівський
26.05.2022