"Така як всі", — сама собі кажу,
Звичайна зовні, що тут і гадати.
Та те, що у собі я бережу,
То все моє, і нічого додати.
Скарбничка цінностей моїх —
То мій здобуток, в нім — і сила.
Ніколи не просила нічиїх,
Сама в собі усе зростила.
Тож і сама шукаю в людях.
Красу душі, що наче діамант,
Який захований далеко в грудях,
І вгледіти його — то вже талант.
Ціную правду і відвертість в людях,
Беззастережно вірю в доброту.
І так, буває, боляче у грудях,
Коли людську не бачу простоту.
Навчилась жити за сумлінням,
То мій суддя, а інколи і кат.
Вчиняю за його велінням,
Свідомість та — мені і адвокат.
Можливо, десь частково схожа
На когось справді у своїй красі.
Душа моя — то щедрість Божа,
А кажуть, зовні, що така як всі...
© Сергій Ущапівський
07.02.2021
