Поезія

Вірш: “Тебе знайду”

Тебе знайду, пізнаю, що моя,
 Признає серце, і душа відчує. 
Знайома буде посмішка твоя —
«Так, це вона», — свідомість констатує. 

Розгледжу з-поміж тисячі облич,
 Розчую кроки з-поміж інших всюди.
 Ти тільки пошепки візьми мене поклич —
Луна тих слів наповнить мої груди. 

Не знаю, часу скільки ще пройде, 
Доріг незнаних світом обійду.
Світанок щастя у мені зійде, 
Я точно знаю, що тебе знайду.

© Сергій Ущапівський
09.06.2021

2 коментарі

  • Диво

    В пустелі сизих вечорів, в полях безмежних проти неба
    о, скільки слів і скільки снів мені наснилося про тебе!
    Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш.
    А знаю – ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш.
    І я прийду в життя твоє. Тебе, незнаного, впізнаю,
    як син вигнанця впізнає прикмети батьківського краю.
    Я ради цього ладна жить. Всі інші хай проходять мимо,
    аби в повторах не згубить одне, своє, неповториме.
    Нехай це – витвір самоти, нехай це – вигадка й омана!
    Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.
     Ліна Костенко

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.