Вірш: “Тебе знайду”
Тебе знайду, пізнаю, що моя, Признає серце, і душа відчує. Знайома буде посмішка твоя — «Так, це вона», — свідомість констатує. Розгледжу з-поміж тисячі облич, Розчую кроки з-поміж інших всюди. Ти тільки пошепки візьми мене поклич — Луна тих слів наповнить мої груди. Не знаю, часу скільки ще пройде, Доріг незнаних світом обійду. Світанок щастя у мені зійде, Я точно знаю, що тебе знайду. © Сергій Ущапівський 09.06.2021
Вам також може сподобатися
Вірш: “Правильна людина”
Вірш: “Закохайтесь в життя”
2 коментарі
Диво
В пустелі сизих вечорів, в полях безмежних проти неба
о, скільки слів і скільки снів мені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш.
А знаю – ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш.
І я прийду в життя твоє. Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає прикмети батьківського краю.
Я ради цього ладна жить. Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить одне, своє, неповториме.
Нехай це – витвір самоти, нехай це – вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.
 Ліна Костенко
Сергій Ущапівський
Дякую!!!