Ти дивишся, а я уже інакший,
Роки сплили, змінився, постарів.
Та все одно для тебе я вчорашній,
Хоч на обличчі зовсім вже змарнів.
Я до цих пір такий в твоїй уяві,
Як в ті часи, коли зустрів тебе.
Зраділа щиро ти отій появі,
Зустріла ж щастя для себе.
Ти не дивуйсь, що я геть інший,
Змінився зовні, тільки не в душі.
У ній тобі навік я найрідніший,
Це скаже серце навіть у тиші.
Той стукіт зовсім не змінився,
Відчутно навіть щонайменший.
Без тебе геть я вже стомився,
Від чого і здаюся інший...
© Сергій Ущапівський
16.03.2021
