Вірш: “Ти доля, послана з небес”

Ми стрілись наче випадково, 
Та я чекав би й все життя.
 То варто, як я бачу, того —
Інакшим є серцебиття. 

Ти увірвалась, не спитавши, 
Як жив до тебе й існував, 
Слова любові проказавши,
 Хоч розум мій ще бунтував.

Взяла за руку, доторкнувшись, 
Здається, наче до душі. 
Так стало втішно і спокійно,
 Завмерли звуки метушні.

Ти доля, послана з небес,
 Щось невимовно світле й чисте. 
В тобі я заново воскрес
Із-поміж днів отих врочистих. 

© Сергій Ущапівський
02.07.2021