Поезія

Вірш: “Ти згадаєш мене…”

Ти згадаєш мене у осінніх дощах, 
З-поміж крапель почуєш мій голос. 
Дивна туга у серці і сум у очах
Повертатимуть в замкнуте коло. 

Будуть знову і знов відбуватись події, 
Час летітиме далі скажено, як кінь, 
Ти проситимеш в Бога для себе надії, 
Повернути, що було, не бути як тінь. 

День за днем стане далі тривати життя, 
Все незмінним і сірим здаватися буде. 
Та знайомі собі і душі відчуття
Нагадає «привіт», що почуєш крізь будень. 

Затріпоче душа і лякливо сахнеться, 
Чи не марево дивне привиділось в сні? 
Та свідомість миттєво ураз стрепенеться —
Це ж бо любий той голос для серця мені.

© Сергій Ущапівський
09.06.2021

6 коментарів

  • Диво

    Не говори печальними очима
    те, що не можуть вимовить слова.
    Так виникає ніжність самочинна.
    Так виникає тиша грозова.

    Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
    чи просто чорна магія чола…
    Яка між нами райдуга стояла!
    Яка між нами прірва пролягла!

    Я не скажу і в пам’яті — коханий.
    І все-таки, згадай мене колись.
    Ішли дві долі різними шляхами.
    На роздоріжжі долі обнялись

    • Сергій Ущапівський

      Як добре бути світом для когось
      І знати, що в тобі він розпочався.
      В тобі і щастя віднайшлось,
      В тебе ж і щиро закохався.

      Мабуть приємно бути Сонцем,
      Долонь торкатися, як промінь,
      У серці відбиватися луною,
      Душі таємний чути гомін.

      А як приємно серцем знати,
      Що з кимсь багато що єднає,
      Що він тобі є небайдужий,
      І хтось оцей це точно знає!

      © Сергій Ущапівський
      29.11.2020

  • Диво

    І не минає, не минає!
    І вже, напевно, не мине.
    Тривога душу розпинає:
    а що, як любиш не мене?

    Я по-латині: аморе, амо!
    Невже від цього рятунку немає?
    А море, мамо,
    а море, мамо, теж не минає.

    А море, амо, аморе, амо,
    Аморе, амо! А ти єдин.
    Я обламаю хвилинам пальці,
    Щоб не сплітались в печаль годин.

    • Сергій Ущапівський

      Мені без тебе сумно серед людства,
      Весь світ чужим, великим постає.
      Твоя любов, немов якесь чаклунство,
      Із нею іншим все ураз стає.

      Мені не треба світу без тебе,
      Де ти не поряд і тебе не бачу.
      Не звик я жити просто для себе,
      З тобою маю зовсім іншу вдачу.

      Полиш приходити у снах,
      Відчути дай тебе нарешті
      Не на світлинах чи в думках,
      Дай доторкнутись врешті.

      © Сергій Ущапівський
      02.01.2021

  • Диво

    Ми з тобою –
    як море і небо –
    і далекі, й близькі водночас.
    Нам зустрітись на обрії треба.
    Але обрій тікає від нас…

    Ліна Костенко

    • Сергій Ущапівський

      Сьогодні, завтра і завжди,
      Я берегти тебе лиш буду.
      Чекав бо тебе все життя,
      То не життя було, а мука.

      Ти сон, що все таки відбувся,
      Ти мрія, що в реальність перейшла.
      Я за тебе лиш дяку маю Богу,
      Люблю тебе повторюю щодня.

      Я буду поряд, я це обіцяю,
      Наскільки зможу, тільки ти дозволь.
      Занадто довго, жив я вже без тебе,
      В тобі себе я врешті віднайшов…

      © Сергій Ущапівський
      12.06.2020

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.