Поезія

Вірш: “Ти — мій наркотик”

Ти — мій наркотик, ти — моя залежність, 
В тобі потреба з кожним днем сильніш.
З тобою миттю я втрачаю обережність,
І пристрасть та щодня стає міцніш.

Мені б тебе впустити в тіло всюди,
Там розчинити, наче той субстрат,
Повітрям, що набрав собі у груди,
Ті відчуття посилити в стократ.

Пече та спрага більше від вогню,
Твою відсутність важко пережити.
Я все для нас обох візьму зміню,
Ти повернись, втомився я тужити.

Втамуй жагу, що так мені болить,
Життям на повну врешті хочу жити.
Тебе щодня одну у нім любить
І душу зранену свою в тобі зцілити.

© Сергій Ущапівський
27.06.2021

2 коментарі

  • Диво

    Я стомилась без тебе, в полоні думок,
    Де живеш тільки ти і нема місця всьому.
    Протікаєш в мені, наче справжній струмок,
    Щоб почути твій голос — спішу я додому.

    Все життя, як туман, бачу тільки тебе,
    Заблукати у ньому ніяк не боюся.
    Я тобі віддала до останку себе,
    На тебе я щодня і молюся.

    © Сергій Ущапівський
    05.03.2021

    • Сергій Ущапівський

      Я завинив тобі відчути почуття,
      Якими серце повниться в любові.
      Ласкаві, ніжні, неймовірні відчуття
      Від слів усіх, що є у нашій мові.

      Я завинив тобі хвилини і години,
      Та, мабуть, більше — всі, що є, роки.
      Одній коханій у душі — єдиній
      Відчути дотики жаданої руки.

      Ятрить свідомість і відчутний щем,
      Одне ж на двох у нас серцебиття.
      Я згадую постійно під дощем,
      Що завинив тобі усе життя….

      © Сергій Ущапівський
      04.07.2021

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *