Повернешся ти з часом до мене —
Крізь загублені дні і роки.
Притулю тебе ніжно до себе,
Не пущу більш твоєї руки.
Проговорим усе наболіле,
Замість слів — будуть сльози в очах.
І волосся... вже геть посивіле
Ляже, наче туман, на плечах.
У тремтінні твоєму відчую
Страх, сильніше якого нема.
Поцілунком умить зреагую,
Чути буде та тиша німа.
Заспокою тебе, як дитину,
Пригорну ще міцніш до грудей.
Прошепчу, що любитиму днину,
Де побачив тебе між людей.
Не лякайся, нарешті ми разом,
Все для нашого щастя зроблю.
Хоч змінилися дещо із часом,
Та навіки тебе я люблю.
© Сергій Ущапівський
03.06.2021
