Ти на мене крізь сон свій візьми й подивись,
Через простір уяви думками торкнися.
Переспівом природи тихенько озвись,
Ніжним променем сонця мені усміхнися.
Я побачу відтворену в світі красу
Тої любої серцю роками людини.
І відчутну душею, мрійливу весну,
Що цвіте полум’яно у серці щоднини.
Розпізнаю тебе у навколишніх звуках,
В стоголосі дібров, тихім шелесті трав.
Буду вчити в словах, у вченнях і науках —
Тільки крила любові моєї розправ.
…Відчуттями того, що зоветься коханням,
Значень нових надай тій, що знаю я, мові.
Щоби день, починаючи ще на світанні,
Шепотів, ти створила мене із любові…
© Сергій Ущапівський
29.08.2021
