Поезія

Вірш: “Ти створила мене із любові”

Ти на мене крізь сон свій візьми й подивись,
 Через простір уяви думками торкнися. 
Переспівом природи тихенько озвись, 
Ніжним променем сонця мені усміхнися. 

Я побачу відтворену в світі красу
Тої любої серцю роками людини.
 І відчутну душею, мрійливу весну,
 Що цвіте полум’яно у серці щоднини. 

Розпізнаю тебе у навколишніх звуках, 
В стоголосі дібров, тихім шелесті трав. 
Буду вчити в словах, у вченнях і науках — 
Тільки крила любові моєї розправ.

 …Відчуттями того, що зоветься коханням, 
Значень нових надай тій, що знаю я, мові.
 Щоби день, починаючи ще на світанні, 
Шепотів, ти створила мене із любові…

© Сергій Ущапівський
29.08.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.