Поезія

Вірш: “То де ж ти є, моя любове?”

Кричу в порожню невідомість:
То де ж ти є, моя любове,
 Яку чекає так свідомість? 
Про що шепоче знову й знову? 

Чи ти прийдеш, коли стомлюся, 
Навколішки без сил впаду?
До Бога візьму помолюся, 
В молитві руки тій складу. 

Почуй відлуння слів крізь всесвіт, 
Признай же, хто для тебе я:
Чи невідома досі безвість, 
Чи любе і святе ім’я…

© Сергій Ущапівський
23.07.2021

2 коментарі

  • Диво

    А ти десь там, за даллю вечоровою,
    а ти десь там, за морем тишини,—
    так владно, так повільно вичаровуєш
    мене із ночі, з тиші, з далини…

    Ліна Костенко

    • Сергій Ущапівський

      Ти спиш, а я пишу вже вірші,
      У них звертаюся до тебе.
      Там почуття найщасливіші,
      Карбую в вічність їх для себе.

      І кожен день і рік за роком
      Невпинна праця буде та,
      Щоб не забути ненароком
      Ті миті щастя й відчуття.

      Нейму я віри у незвичне,
      Що, кажуть, муза має бути,
      Моє ж натхнення бо величне:
      Це погляд твій хоча б відчути.

      © Сергій Ущапівський
      12.02.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.