Вірш: “То де ж ти є, моя любове?”
Кричу в порожню невідомість: То де ж ти є, моя любове, Яку чекає так свідомість? Про що шепоче знову й знову? Чи ти прийдеш, коли стомлюся, Навколішки без сил впаду? До Бога візьму помолюся, В молитві руки тій складу. Почуй відлуння слів крізь всесвіт, Признай же, хто для тебе я: Чи невідома досі безвість, Чи любе і святе ім’я… © Сергій Ущапівський 23.07.2021
2 коментарі
Диво
А ти десь там, за даллю вечоровою,
а ти десь там, за морем тишини,—
так владно, так повільно вичаровуєш
мене із ночі, з тиші, з далини…
Ліна Костенко
Сергій Ущапівський
Ти спиш, а я пишу вже вірші,
У них звертаюся до тебе.
Там почуття найщасливіші,
Карбую в вічність їх для себе.
І кожен день і рік за роком
Невпинна праця буде та,
Щоб не забути ненароком
Ті миті щастя й відчуття.
Нейму я віри у незвичне,
Що, кажуть, муза має бути,
Моє ж натхнення бо величне:
Це погляд твій хоча б відчути.
© Сергій Ущапівський
12.02.2021