Поезія

Вірш: “Тільки він так кохав”

Тільки він так кохав самовіддано в світі, 
Божу милість прийнявши у серце своє,
 Промовляючи ніжно слова заповітні, 
Полонивши від того серденько моє. 

Тільки він не боявся ні зречень, ні глуму, 
В почуттях не лякало нове все, що є. 
Амплітуди у венах — неначе від струму —
Розказали про те, що це небо дає. 

Ототожнений з радістю, світлом небес, 
З вітром — тим, що до мене раптово примчав,
 Чимсь забутим у серці моєму воскрес,
Розуміла одне… тільки він так кохав…

© Сергій Ущапівський 
28.07.2021

4 коментарі

  • Диво

    Так без кохання і життя тьмяніє
    Як лист осінній, піде в небуття.
    Щасливий той, хто зрозуміть зуміє,
    Що лиш любов – продовження життя…
    Ліна Костенко

    • Сергій Ущапівський

      Найкращим хочу стати для тебе,
      Таким потрібним, як саме повітря.
      Щоб тільки в тілі ніжний трепет
      Тобі додав нового світла.

      Теплом щоб віддавалось між грудей,
      Коли мене ти поруч споглядаєш.
      Мовляла: «Ти найкращий із людей, —
      З тобою все на світі забуваєш».

      Я хочу поряд лишитись навік,
      Хвилини навіть більше не втрачати,
      Тобі шептати щиро кожний рік:
      «Люблю тебе», — і радість помічати.

      Найкращим хочу стати для тебе,
      Щоб зміг почути: «Ти мій рідний», —
      Бути коханим — то моя потреба,
      Немов повітрям необхідним.

      © Сергій Ущапівський
      04.06.2021

  • Валентина

    Чи потрібне людині повітря щоб жити? Дивовижно незвичне питання , чи ні??? Та ми з усією сміливістю скажемо ствердно: ” ТАК!” Бо яке ж це без нього життя на Землі.

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.