Часто ми в житті не пробачаєм,
Навіть і не прагнемо того.
Совісті прохань не помічаєм,
Щоб любили ближнього свого.
Все тому, що біль у нас на серці,
Тож чужий нам зовсім не відчути.
Ми й себе ледь пізнаєм в люстерці,
Тож куди нам, щоб когось почути.
Помилки нехай оті забудем,
Рахувати більше їх не станем.
Прощення у тім собі здобудем,
Коли перед Господом постанем.
Він прощав і нам би то уміти,
Це властивість сильної душі.
Вчасно речі Божі зрозуміти,
Тож і я скажу про це в вірші.
© Сергій Ущапівський
04.11.2021
