Це людство винищить себе,
Тут навіть Божа кара зайва,
Бо яму кожен з них гребе,
Коли шукає слави сяйво.
Весь час мудрують в голові,
І зиском тільки одержимі.
Шукають все шляхи нові
При будь-якім режимі.
Ніхто з людей не зрозумів:
Скарбів тих не забрати.
Ніхто ще того не зумів,
Тож нащо обкрадати?
Таким-бо створений наш світ,
Приходим в нього зовсім голі.
Що в нім надбали — буде звіт,
І те не в нашій волі.
Жадобі в чому тій причина?
Подоба ж Господа дана.
Поглянеш: зовні то — людина —
А чинить, наче звір, вона.
© Сергій Ущапівський
07.08.2021
2 коментарі
Валентина
Не помолилась я так влучно лише Ви могли у декількох словах заримувати те, що у моїх роїлося думках, та так я не змогла б. VIVAT!!! поете. Це найкращий вірш! Моєї вдячності не має меж
Сергій Ущапівський
Дякую!!!