Не кидайте на вітер даремно слова,
Їм там сумно, як нам, навіть холодно всюди.
Не поглине нехай тиша їх часова,
Тільки серцем почують потрібні нам люди.
Сяйвом сонця в душі відіб’ються нехай
І відлунням думок безголосо озвуться.
Через що стане іншим увесь небокрай,
Бо дороги з людьми воєдино зведуться.
…З-поміж знаних, важливих для себе речей
Невловиму присутність завжди помічайте —
Слів, що спокоєм ляжуть між ваших плечей,
Тих, хто мовить їх вам, бережіть й пам’ятайте…
© Сергій Ущапівський
03.12.2021
