Вірш: “Чи хтось вслухався в дивну річ?”

Чи хтось вслухався в дивну річ, 
Як шелестять ліси поволі?
Прадавні стражники сторіч —
В землі, мов бранці, у неволі. 

Стоять премудрості стовпи, 
Кивають стиха головами. 
Благоволіють всі степи —
На знак пошани і поваги. 

Нам би завмерти і почути
Розмову ту — із нею злитись. 
Той досвід у собі відчути, 
В думках до Бога помолитись. 

…Їм є, про що оповідати, 
Там знань не вивчиш і за рік. 
Душею треба споглядати
Скарби, які росли весь вік.

© Сергій Ущапівський
08.07.2021