
Вірш: “Шаленство кохання”
Я закохалася для себе непомітно, Так, наче люди, ті, що засинають. Повільно, до нестями божевільно, Як ті, хто глибоко у сон пірнають… Я закохалася — і світ став загадковим, Усе прекрасне в нім і все таке моє. Тож видається він тепер таким зразковим, Відчула серцем, що любов у ньому є… Тремтіння в тілі від тієї насолоди Всю спантеличує, немов мале дівчатко. Шаленство досі невідомої природи Щодня відчути все мені дає спочатку… © Сергій Ущапівський 21.08.2022


