Коли змовкають звуки стомленого дня
І тиша ковдрою довкола все вкриває,
Думок стає тоді помітна метушня,
Яка до ранку навіть іноді триває.
Мигтять в свідомості фрагменти дійств щоденних,
Ось раптом кадр узяв і зупинився вмить.
Він зовсім інший серед тих усіх численних,
Відчутний трепіт, навіть серденько щемить...
…Щасливий спогад — наче ніжний поцілунок,
В нім неповторність є захована в серпанок,
Думок, що творять дивну фреску-візерунок,
Крізь котру часто проглядається світанок…
© Сергій Ущапівський
09.07.2022
