Поезія

Вірш: “Щастя мить”

Зелені луки, плеса поміж них,
Краса довкола усього чарує.
Завмер на місці — і від того стих,
Це щастя мить, тож хай вона вирує.

Стояв, втішався й милувався,
Стояв весь світ і теж дививсь,
Як я красою чарувався,
Молився стиха і сльозивсь.

…Стояли з світом гомоніли,
Мовляв щось кожен про своє.
Ми, як ніхто, з ним розуміли,
Що втіху нам обом дає.

Без слів вели свою розмову,
Та так, що не хотілось йти.
Я вчив незнану досі мову
Поміж людської суєти.

В той час відчув себе малятком,
В душі якого щось росте —
Допоки ще малим зернятком,
Яке в величне проросте…

© Сергій Ущапівський
05.08.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.